Творчість Бориса Тенети

Перша збірка його оповідань з'явилася 1927 р. Остання журнальна публікація — 1934 р. Після того ім'я письменника більше не з'являлося в українській літературі.

Б. Тенета (справжнє прізвище Гурій) народився 1903 р. на Донеччині, після смерті батька, в 1914 p., переїздить до Катеринослава, навчається там в ІНО. З 1927 р. — у Києві, через деякий час зайнявся літературною творчістю.

Талант Б. Тенети практично не встиг реалізуватися за той проміжок часу, що випав на його долю. Романтик не лише за творчим світобаченням, а й у повсякденному побуті, він, за спогадами його сучасників, постійно прагнув нових вражень, фантазував. Емоційна вдача, схильність до орнаменталізму позначилися на перших оповіданнях.

Оповідання, зібрані в невеликій збірці «Листи з Криму» (1927), написані в тому романтичному, лірико-імпресіоністичному ключі, що переважав тоді у багатьох молодих прозаїків пореволюційної фаланги. Це були переважно етюди, але в них помітно окреслювалося прагнення Б. Тенети до психологічного розкриття характерів. Наслідком цього прагнення була повість «Гармонія і свинушник» (Життя й революція. 1927. № 7—9); окремо видана 1928 р. Про неї заговорили критики, хоча тоді в українській прозі були, певна річ, і масштабніші твори.

Найпереконливіше письменнику вдалося показати життєві контрасти на взаєминах Михайла і Катерини, які зовсім юними штурмували Перекоп у громадянську війну, були переповнені мріями про щасливий час. Та ось за кілька років знову зустрілися й виявилися надто різними. І коли, не витримавши сірої прози буднів, Катерина йде з цього світу, а Михайло вважає її за це наївною інтелігенткою, стає очевидним, що ці образи певною мірою символічні, що це — два напрями тогочасного життя.

Та згодом у настроях письменника з'являється розгубленість, яка відбивається на його творчому поступі.

Він відходить од ліричності й орнаментальності, що частково відчувалися у повісті, шукає себе в заземленій реалістичній прозі.

Письменник прагне відшукати корені загрозливої дисгармонії суспільства, що почала тоді окреслюватися, повертає творчою уявою у революційні роки. Оповідання «Десята секунда», «Ковалі», «Ненависть» (збірка «Десята секунда», 1929) містять художнє осмислення екстремальних ситуацій, усвідомлення того, що проповідь класової ненависті пробуджувала печерні інстинкти індивіда й закладала грунт ненависті людини до людини.

Наступні твори Б. Тенети засвідчують його марні й безплідні спроби пристосуватися до «вимог часу». У розпал кампанії проти СВУ він друкує в останньому номері альманаху «Літературний ярмарок» (1930) невелике оповідання «Будні» — звичайний взірець «виробничої» прози. Автор намагався переконати, що «увесь завод із захопленням стежив за змаганням двох зразкових бригад». Залишається додати, що по деякім часі в новоствореному журналі «Радянська література» (1933. № 7—8; 1934) Б. Тенета видрукував повість «Дні» — поширений варіант оповідання за рахунок типово банальних, навіть і для того часу, епізодів про реконструкцію заводу, зміцнення колгоспу, шкідництво «куркулів» тощо. Найприкріше те, що вже після цього письменник нічого не встиг опублікувати. Він лише розповідав друзям про роботу над своєю давньою мрією — великим історичним романом. «Тема — історія й практика завоювання Мехіко іспанськими колонізаторами на чолі з Кортесом. Потрясаючі епізоди, жахливе винищування завойовниками тубільного населення ацтеків та індіан. Такої теми українська література ще не мала, підкреслював він». Зрозуміло, що роман мав перегуки з близькою сучасністю, тому писався неспішно, з надією на зміни в жорсткій цензурній політиці.

А проте арешти письменників наприкінці 1933 — на початку 1934 pp., очевидно, поклали край кращим творчим задумам і надіям прозаїка.

Як свідчила Г. Плужник, Б. Тенета написав навіть сповнені відчаю листи Сталіну й Горькому, де благав втрутитися в ситуацію в Україні, бо ж ув'язнюють неповинних людей, чинять розправу над талановитими письменниками. Його самого ця доля спостигла 20 січня 1935 р. А вже 6 лютого, в Лук'янівській тюрмі Києва, він, подерши на шматки рушник та власну білизну, зробив зашморг і вночі затягнув його на шиї.

Йому було тільки 32 роки, він міг стати помітною постаттю в українській літературі.