Реклама на сайте Связаться с нами
Життя і творчість українських письменників

Творчість Галини Журби

(1888 — 1979)

На главную
Твори українських письменників
Життя і творчість українських письменників
Скорочені твори українських письменників

Майбутня письменниця (справжнє прізвище Домбровська) народилася на х. Олександрія, що входив до села Соболівка, тепер Теплицького району Вінницької обл., прожила довге й складне життя, зокрема понад півстоліття поза межами рідного краю. Здобула домашню освіту, переважно польську. Самотужки опанувала українську мову, літературу, культуру. Вже перша збірка Г. Журби «З життя» (1909) знаменувала народження молодої письменниці, яка дебютувала перед тим на сторінках відомого журналу «Українська хата».

На тогочасному українському літературному обрії збірка особливо не вирізнялася — це були окремі, цікаві епізоди з побуту трудового люду Поділля. Щоправда, етнографічно-локальна ознака виразніше проступала в пізніших творах письменниці.

Друга збірка «Похід життя» (1919) певною мірою вже утверджувала Г. Журбу як талановитого прозаїка імпресіоністичної школи. Авторка прагнула глибше вникнути в життєві явища й процеси, показати їх у розвитку, трагічних конфліктах, гострих соціальних і морально-етичних схрещеннях. Г. Журба виразно тяжіє до психологічно-драматичного стилю, характерного для нової української новелістики, зокрема прози В. Стефаника. У новій книжці основними персонажами виступають селяни-хлібороби, панські наймити, бездомні бурлаки, самотні матері й батьки... Новели сповнені любов'ю й болем за людські страждання.

Перший період творчості Г. Журби завершився з політичною еміграцією тієї частини українського суспільства, яка після повалення УНР змушена була залишати рідні землі. У середині 20-х років, живучи на Волині, письменниця завершує повість «Зорі світ заповідають». Назва твору — символічна. Зорі в даному разі — передвісники нового дня, якого так прагнуть поневолені соціально й духовно селяни.

Від перших новел до циклу повістей 30-х років Г. Журба у зображенні села пройшла значну творчу еволюцію, зумовлену найперш духовним розвитком нашого народу, його боротьбою. Це й засвідчують як повість «Зорі світ заповідають», так і «Революція йде» (1931) — дилогія, у якій письменниця — через масові сцени, монологи селян — передає настрій волинського закутку, що дедалі більше втягується у вир революційних подій, пробуджується національно.

Наприкінці другої світової війни Г. Журба виїхала до США, де продовжувала літературну творчість. Належала до письменників, які згуртувалися навколо спілки «Слово». Тут вона заявила про себе автобіографічною повістю «Далекий світ» (Буенос-Айрес, 1955) та романом «Тодір Сокір» (Нью-Йорк, 1957). Опублікувала також протягом 1950—1970 pp. чимало оповідань, статей, спогади.

Над «Далеким світом» Г. Журба почала працювати ще в Україні наприкінці 30-х років, а закінчувала в тяжкі воєнні літа, живучи в Польщі. У завершеному вигляді повість постала вже в Німеччині. Ностальгія за втраченою Батьківщиною, рідним Поділлям дедалі глибше вражала душу письменниці й врешті вилилася в цей твір, де органічно переплітаються документальне й художнє зображення дійсності. Перед читачем розгортається широка панорама життя, побуту, звичаїв не лише одного польсько-українського роду на Поділлі, а цілого прошарку інтелігентського суспільства в Україні XIX — початку XX ст., різних верств селянства.

Водночас «Далекий світ» — це пролог до широкопланового роману теж з автобіографічною підосновою, перша частина якого вийшла під назвою «Тодір Сокір». Тут знову постає Поділля, зокрема Тульчин та його околиці, з простим і добрим дворовим людом, що тяжко працює, переживаючи різні сільські історії, із своїми драмами й трагедіями, але не втрачаючи снаги до життя, з вірою в кращі часи. У творі чимало етнографічно-обрядових картин, пастельних пейзажів рідного краю, збережених у глибинах пам'яті. Тому й сам роман звучить у поетично-ліричній тональності.

Твори Г. Журби, відбиваючи багатий життєвий досвід письменниці, є важливим історико-культурним та художньо-естетичним набутком. Вони доносять відгомін того далекого й близького авторці світу, що віднині духовно наблизився й до нас.