Це від’їзд дня. Струна долоні грає.
Тихне в стиску.
Червона молодість малини звільна попеліє.
Поволі входиш в сон, немов вертаєшся в
колиску,
перина моху на постелі лісу. Тіні віял.
В устах зорі тростина флейти. Ніч квітчає
чола,
законам пристрасті слухняні. Дуб святий.
Мчить ланя.
Лежиш на хутрі ночі тепла й вірна. Мудре
коло
життя довершено. За смерть сильніше
лиш кохання.
|
|
|
