Це правда: кров з каміння може змити дощ,
червона місяця хустина може стерти,
але наймення ваші, багряніш від рож,
горять у пам’яті на плитах незатертих.
Змагались ви уперто й мріяли й жили,
кохалися в суворості, як ми у ґулях,
і ваші очі сяли вічністю, коли
у серці, мов зоря, застрягла біля куля.
|
|
|
