Мав дяк в селі найкращу доню, дівчину явір покохав. Почула плід у свому лоні по ночі, п’яній від гріха. Дізнавшись, дяк умер з неслави, мов ніч, похмурний був і гнівний. Кущем, як мати, кучерявим росте син явора й дяківни.
