Прийди, прийди до мене, Голубе Святий,
ясними крилами заграй понад моїм столом,
наповни серце щастям янгольської повноти
та хорони мене перед безсилля злом.
Угору голову прихилену в утомі
з-над жовтих фоліянтів, з-над паперів піднесу.
У серці, наче у пергаменовім томі,
раптово відчитаю вогняну Твою красу.
Безмежжя відчуттям налий ущерть, до краю
мою приземну душу, вкриту пилом, мов дорога.
Та не бажаю передсіння раю, бо я знаю:
страшна, страшна це річ живим упасти в руки Бога.
Великий Женче Душ, Ти серпом золотим
із мого серця сумнівів бур’ян та хопту витни,
щоб перед оком вічности стояв, мов непохитний тин,
я гордий та твердий, мов криця, лицар Твій блакитний.
|
|
|
