Далекими шляхами я шукав Тебе, мій Боже,
вітрів питався рвучих, швидкокрилих: де є Він?
Даремно думав, що на тугу мудрість книг поможе,
що заспокоїть, що вдоволить спраглий серця гін.
Питався за Тобою всяких стрінутих людей,
одначе всі вони мені Тебе не показали;
шукав Тебе в низинах, в горах, на шпилях недей,
в курній мужицькій хаті і в гладкій балевій залі.
У тьмяних сутінках запилених бібліотек,
у дивних буквах нечітких старого фоліяла,
в словах, що їх писав колись монах, учений грек,
одначе в них лиш мертва цвіль минулого дрімала.
І не знайшов Тебе, дарма шукав, хоч тільки змоги,
щоби побачити Твою присутність. Всюди темно.
Не знав, що розминулись поруч себе дві дороги:
Ти теж шукав мене — у моїм серці. Теж даремно.
|
|
|
