Закінчений концерт,
лиш відгомін — омана.
Кінець усього — смерть,
таємна та незнана.
І радісне й сумне
минає, мов примара.
Вже Бог кладе мене,
мов скрипку, до футляра.
Закінчений вже спів,
уже струна не грає.
Несказане цих слів
хай серце доспіває.
Щоб серце доспівало,
його ти перемінь.
До щастя треба мало:
гармонії.
Амінь.
|
|
|
