Молитва людська є, неначе дим,
кружляє над садом, мов білий лебідь,
аж стовбуром кудрявим, золотим
розвіється по кришталевім небі.
Молитва людська — це готицька вежа,
що виструнена навсторч у блакить,
що захват майстра й біль її мережив —
над гамором юрби німа мовчить.
Молитва людська є, немов тополя,
на небо дивиться над ланом жит,
струнка, тонка, самітна серед поля,
хитається від вітру та дрижить.
Молитва людська є, немов орел,
над хмари вилетить з землі порога,
аж задрижить, неначе перепел:
побачить вогняне обличчя Бога.
|
|
|
