Наче яструб понад жертвою,
біль над ним кружляв.
Глибиною мертвою
розгорнулася земля.
І тинявся попід стелею,
і палив уста,
і в душі пустелею
проростав.
До стіни прилипнув ліктями:
злинув біль і жах униз,
льодовими кігтями
горло стис.
Смерть причаєна каратиме,
ходить кроками зі скла.
На подвір’я поза гратами
шибениці тінь лягла.
|
|
|
