1
Дивно, а одначе таки так:
стрілою смутку вдарила весна у груди,
а сонце —
червоний птах
чорною тінню
над серцем блудить.
Дивно це, а проте таки так:
сонце — отруйна троянда
(о, не сон це) — троюдить.
2
Вулиця парує і пахне гнило,
мов густа олія, ллється на дахи задуха.
Щось незнане й невідоме
твоє серце полонило,
й кров дуднить у скронях глухо.
3
І місто — не місто,
і ява — не ява.
Іскристо, сріблисто
кружляє уява.
|
|
|
