Мов блискавка різнула око,
не бачу більш, не чую більш.
Лиш десь на серця дні глибоко
дуднить зловісно вірш.
Аж місяць круглий, наче жолудь,
скотився з неба, впав і ліг.
Аж кров із жил стекла додолу,
все мармур, крейда, сніг.
Так дійсність мріям все перечить,
в усьому правда лиш одна,
що від життя немає втечі,
а вічність є страшна.
|
|
|
