І кров, і ртуть — вогонь і холод,
що жилами пливуть крізь тіло —
мов перстень, час замкне навколо
непереможно і всеціло.
Хай гострим серпом вік доспілий
колосся мрій із серця витне,
залишиться цей погляд смілий,
чоло невгнуте, непохитне.
До всього людського причетна,
гордуючи шляхом утертим,
ось молодість високолетна
зірве холодний овоч смерти.
|
|
|
