Ти дивишся. А я вже — як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусовій шляпі»:
отак от — «здрастуй», а отак — «прощай».
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
Оце і є той випадок єдиний,
коли найбільша мужність — утекти.
|
|
|
