Ти співав для мене
пісню вечорами:
«Цо кому до теґо,
же ми так кохами?»
Потім розлучились.
Віддалі між нами...
«Цо кому до теґо,
же ми так кохами?!»
І минають роки.
Роки за роками...
«Цо кому до теґо,
же ми так кохами?!»
Іншого цілую.
І бринить сльозами:
«Цо кому до теґо,
же ми так кохами!»
|
|
|
