Покарано... На наші кров і піт
Прийшла орда. Лишили олтарі ми.
Шукаєм путь в туман незнаних Римів,
Врятовані від варварських копит.
Та в мрії живемо необоримій,
Що прийде час і зранені степи
Одягнуться в нових поем снопи,
Пов’язані у перевесла рими.
Тож поки на ланах душі німої
Таємно спіє засів золотий,
Околицями людськими йдемо і
Щоденний цвіт збираєм — я і ти,
Душі дружино вірна! Так, у парі,
Минулих днів зібрали ми гербарій.
|
|
|
