За мармурові мури мрій
Землі не долітає гомін.
Тут, на незнаємій горі,
Вартують хмари нерухомі.
Десь за сузір’ями віки
Пливуть нестримною рікою,
І Бог плете з планет вінки
Непереможною рукою.
Та близько вічність. Диха синь.
В орбітах космосу-сонати...
О, коли б міг цілком не знати
Земної чорної краси!
1922
|
|
|
