Вже все згубив: юнацтва подих,
Ранкові мрії, ніжність врод,
Навік, навік мої клейноди —
Скарби пороків і скорбот.
Не слави шал, не хрест лицарства, —
Це все завіяв вихор днів, —
Я зацного1 володар царства:
Престола зла, країн гріхів.
Назавше захід пурпуровий
Життю зловісно-грізне тло.
Мій самоцвіт — рубіни крови,
Моя краса — останнє зло.
1923
|
|
|
