Знов в сурми вітру осінь кличе
Справлять останній похорон,
І в ніч, ховаючи обличчя,
Керує човен свій Харон.
Вже жовтень вилиняв до кости,
Рида простором листопад,
Стриба і в зливах потопа
Під дикий регіт високости.
Заплющивши повіки хмар,
Забуло небо землю знову.
В яку весну незнано-нову
Везе Харон чергу примар?
1922
|
|
|
