|
Improbe amor, quid non mortalia pectora cogis?
Virgil., Aen., IV 1.
Ватагами ходили хмари,
Між ними молодик блукав;
Вітри в очеретах бурхали,
І Псьол стогнав і клекотав.
Шуміли верби... рвались листя;
Гули вітри попід мостом...
На пні сиділа молодиця,
Підперши щоку кулаком:
«Повій, вітре, повій, буйний,
Повій з того краю,
Де живе моє серденько —
Де милий витає.
Принесись хоть слово рідне
Буйними вітрами:
Як ти там в чужій сторонці
Живеш з москалями?
Ти покинув на родині
Мене сиротою;
Я спізналась, я зріднилась
З долею лихою!
Понеси, сердита хвиле,
Сльози на чужбину:
Нехай скажуть там про мене —
Я в недолі згину!..
|
|
|
