Клим, п’яний як земля, з шинка йшов у вітряк,
Та став на улиці і ключ держить в руках.
А Кум, побачивши, озвався так до Клима:
«Іди в вітряк — вітряк перед очима!»
А Клим йому: «Тр-ривай, — м-млини д-до мене йд-дуть;
Під-дійде мій — ось к-ключ, — з-зумію в-від-дімк-кнуть!»
|
|
|
