II
Яка краса! Усе життя
В акорди перелить,
З високих дум і почуття
Нове життя творить!
Нести любов, будити гнів,
Творити чудеса...
О віщий спів, натхненний спів!
Яка в ньому краса!
Хай серце, болю повне вщерть,
Розірветься... нехай!
Висока честь: прийняти смерть
За любий рідний край!
Висока честь: усі скарби
Зложити на вівтар —
І жити в пам’яті юрби
Як лицар і кобзар!
Серед братів, серед сестер,
Де пісня гомонить,
Співець почив, але не вмер
І вічно буде жить.
Київ, 1912 р.
|
|
|
