Дівчину вродливу юнак покохав;
Дорожче від неї у світі не мав.
Ой, леле! — у світі не мав.
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
Ой, леле! — над зорі ясні.
«Тебе я кохаю. За тебе умру...
Віддам за кохання і неньку стару!»
Ой, леле! — і неньку стару!
|
|
|
