Мені вас жаль, осокорі,
Ставні, широкополі!
Ваш лист — зелений ще вгорі,
Та вже пожовк він долі...
Холодний вітер рознесе
Розкішні ваші шати,
Мов дране шмаття понесе
І буде пустувати.
Його протяглий хижий свист
Віщує перемогу...
Зів’ялий лист, пожовклий лист
Шепоче скаргу Богу!
Ось він зривається, тремтить
І падає поволі...
Ще мить одна, остання мить —
І ви обдерті, голі!..
А далі... далі лютий час!
Метелиці, морози
Без жалю витиснуть у вас
Гіркі старечі сльози...
Приглушать всю нудьгу, печаль
І біль несамовитий...
Осокорі! мені вас жаль
За вік ваш пережитий.
Осокорі, осокорі,
Ставні, широкополі...
Ваш образ, велетні старі —
Зразок моєї долі.
Чернігів-Одеса, Серпень-вересень 1903 р.
|
|
|
