Сховався в морі сонця диск,
Огненний диск,
І в небо кидає свій блиск —
Кривавий блиск.
Зітхають хвилі в сивій млі,
В холодній млі,
І тіні лізуть по землі —
Смутній землі.
Останній промінь сонця згас,
Померк і згас.
Надходить мій скорботний час,
Вечірній час.
І зла товаришка моя,
Нудьга моя,
Стихає серце, як змія...
Ох, як змія!
Самотнє серце сльози ллє,
По краплі ллє,
А гадина ті сльози п’є.
Жагучо п’є.
Кому повім печаль мою —
Нудьгу мою,
Що в серці глибоко таю,
Давно таю?
Вечірня зірка з-за гори
Мигтить згори...
Гори ж, мій світоньку, гори,
Хоч ти гори!..
Таганрог, 14.ІХ 1918 р.
|
|
|
