«Дивись, коханий мій, дивись —
В моїх очах весна!» —
Казала так мені колись
Красуня чарівна.
І я дивився в очі їй...
Але з її очей
Сміявся холод — боже мій! —
Беззоряних ночей.
«Цілуй уста, цілуй чоло... —
Вона казала знов, —
Я, мов Кастальське джерело,
Натхну твою любов!»
І я в чаду солодких мрій
Припав до уст і млів,
Той поцілунковий напій
Мене труїв, труїв.
«Стискай, коханий мій, стискай!
До серця пригорни!
В моїх обіймах — щастя, рай
І сни, рожеві сни!..»
Я чув той шепіт вже крізь сон
В обіймах білих рук, —
І гинув, мов Лаокоон
В стисканні двох гадюк.
1912 р.
|
|
|
