Чому сумна вона була
Тоді, в хвилини раювання,
Коли прекрасного чола
Ще не торкалися страждання?
Чому сумна вона була?
Душа її, закохана
Примарами весни,
Побачила, сполохана,
Якісь недобрі сни.
Чому всміхалася вона
Тоді, в хвилини розставання,
Коли душа її смутна
Ридала піснею благання?
Чому всміхалася вона?
Душа її, що мукою
Впилася через край,
Всміхнулася розпукою,
Згадавши давній рай.
1912 р.
|
|
|
