Покохала ти співи мої,
Бо вони і мої, і твої —
Наспівали їх нам солов’ї.
В чім краса їх акордів сумних?
Бо зронили на них
Квітоньки
Слізоньки.
Покохала ти душу мою...
Але ні — не мою, а свою,
Бо не знала, що в ній я таю.
Хочеш знати, що є там на дні,
В потайній глибині?
Хробаки...
Кістяки.
1912 р.
|
|
|
