Ізумрудна, блискуча, з перлистою ніжною піною
Хвиля котиться, грає, співаючи пісню дзвінку,
І сміється до сонця, і вабить раптовою зміною,
І пустує, і плеще, цілуючи скелю стрімку...
Так кохання у серці, в його тайнику
Виграває хвилиною.
Одеса, 1903 р.
|
|
|
