Нічого, нічого!.. Ні цвіту буйного, Ні променя сонця, ні усміху з неба, Ні сну чарівного... Нічого, нічого Не треба! Несила, несила... Бо рученька мила Влила в моє серце отрути, Мій рай оганьбила... Несила, несила Забути!.. Чернігів, 1905 р.
