В киреї темній тихо суне ніч
І все в свої обійми загортає.
Як повновладно, впевнено рушає
І світло дня жене від себе пріч!..
Душа в тривозі, мов щось пречуває...
Аж ось... Що там чорніє на путі?
Голгофа — і на ній марою виступає
Моя любов, розп’ята на хресті!
|
|
|
