То літньої ночі було на Дніпрі...
Чудової теплої ночі!
Горіли брильянти в небеснім шатрі,
І очі зоріли дівочі...
То літньої ночі було на Дніпрі...
Як тихо та любо було навкруги!
Все лагідним сном спочивало.
На гори, долини, Дніпра береги
Розкинула ніч покривало.
Як тихо та любо було навкруги!
І серце спочило в щасливому сні...
Тривоги його не лякали,
Розмова солодка і очі ясні
Голубили і колисали...
І серце спочило в щасливому сні...
Як буря, хвилина страшна надійшла!
І серце, немов яка сила,
Схопила в обійми, кудись понесла
І довго шалено крутила...
Як буря, хвилина страшна надійшла!
То літньої ночі було на Дніпрі...
Чудової теплої ночі!
Горіли брильянти в небеснім шатрі,
І очі зоріли дівочі...
То літньої ночі було на Дніпрі...
Харків, 1902 р.
|
|
|
