Дорого це все коштує

Остап Вишня

Мало не щомісяця обов’язково весь культурний Захід «обеззброюється»...

І обов’язково в справі кожного чергового «обеззброєння» скликається конференція...

Починає перша Велика Антанта, а за нею Мала Антанта.

Посередині Ліга націй, і Ллойд-Джордж, і Бонар-Лоу, і Болдуїн, і Макдональд...

І Пуанкаре... І Ерріо... І Муссоліні...

І обов’язково кожний, як їде «обеззброюватись», сідає на нового ним збудованого дредноута й смалить на «беззбройну» конференцію.

Перед конференцією відбуваються обов’язково військові маневри, робиться огляд повітряному флоту, видається наказа про новий призов й оголошується військовий бюджет.

Коли це все зроблено, прем’єр з військовим міністром сідають на авто:

— Гуди на пристань. Уже можна.

На пристані вже красується морська «забавка» з жерлами у кількадесят сантиметрів, круг тої забавки гідроплани кружляють, а під нею човни підводні...

Багнети на команді сріблом одлискують, на офіцерах найновішої системи револьвери.

— Обеззброюватись їдемо!

І їдуть. І балакають.

Говорять обов’язково про гуманізм і про відновлення зруйнованого господарства.

А потім уже, після конференції, невеличкі інформаційні в газетах заміточки друкуються, на скільки кілометрів убиває англійський газ, на скільки французький і яке проміння скільки може валити люду...

А потім знову конференція...

І нові бюджети... І нові призови... І нові гідроплани... І нові дредноути... і т. д. і т. ін.

Оце знов щось забалакали про обеззброєння...

Наслідки поки що такі:

1) Великі маневри англійського флоту в Середземному морі.

2) Парад флоту під час Лондонської конференції.

3) Карна експедиція до Судану й до Південної Америки.

4) Збільшення війська в Індії.

Це — англійське «обеззброєння».

5) В Італії — морські маневри.

6) Франція будує в Шербурзі два нові підводні човни і теж готує маневри.

Краще не обеззброюватись. Дешевше.