|
Борімось за книжку!
Остап Вишня
|
«До десятих роковин Жовтневої революції не повинно бути в радянських республіках неписьменних...» Це сказав товариш Ленін. Десяті роковини через три роки. Неписьменних у нас чотири мільйони... Щоб їх вивчити, треба щось із 12000 шкіл... В кожне село треба школу... З 23 жовтня оце й до 1 листопада відбудеться Тиждень боротьби з неписьменністю... За цей тиждень в кожнім селі треба підшукати для школи, де вчитимуться неграмотні, помешкання, підремонтувати його, обладнати, дров купити і т. ін. Одне слово, треба ту хатину зробити такою, щоб можна було в їй за книжкою сидіти і щоб пальці не клякли. Влаштувавши таку школу, можна буде братися за науку.
* * *
Припустимо, що в селі знайдуться люди (а що вони знайдуться — ми сумніву не маємо!), що таке помешкання знайдуть, обладнають, учителя посадять, неграмотних перепишуть. Ходи й учись! Тут уже починається самодіяльність отих неписьменних... Учитись треба! Воно, що й казати, було б дуже добре, коли б за пуд гречихи найняв когось за себе, щоб воно в школу ходило, а ти собі сидів би вдома і потроху грамотним робився... Але так не можна. Може, коли й додумаємось до такого способу всіх грамотними поробити, але тепер ще треба самому трохи лоба потерти, щоб учитати одну-дві сторінки в читанці... Затямити треба ось що. Коли придбати найкращу читанку, посовітуватись із найкращим учителем, а потім узяти та ту читанку чи на устілки подерти, чи покурити, — від цього грамотними не будете. Навіть як узяти в неділю книжку, підкласти її під голову й виспатись на ній од обіду і аж поки товар увечері напувати, — не вчитаєте й одної з того літери. Треба обов’язково ходити до школи та слухати, що учитель навчатиме... Тоді тільки буде толк... Так і з жінками... Краще накривати глечики кружалнами, ніж книжками... І підпалювати в печі краще кострицею чи соломою, а книжка хай лежить собі на столі... З неї тоді більше буде користі... Навіть як лежатиме, не кажу вже про те, як ту книжку розгортати, та вдивлятися в неї, та думати, що в ній написано... Ось іще що. Коли зустрінете куму на вулиці і, привітавшись, запитаєте: «Кумасю, записалися до школи?» — «Записалася!» — скаже кумася... Не кажіть: — От дурна! Не кажіть через те, що дурна не та кума, що ви її зустріли, а зовсім інша кума... |