О, прийде запевне той день,
Що ми відпочинем од мук
І скинем заліза важкі
З ізв’язаних стомлених рук.
О, прийде запевне той день,
Що гніт, і неволя, і кров —
Все зникне навіки, й тоді
Подужа святая любов.
Безсилий не знатиме більше
Од дужого в час той наруг,
Народові руку подасть
Народ — його брат, його друг.
О, прийде він, прийде той день,
І хвальний та радісний спів
Поллється по світові скрізь
Із уст у людей, у братів.
Про волю і щастя й любов
Казатимуть дивні пісні,
Віщуючи людськості їх
На довгі, довічнії дні...
1892
|
|
|
