Так тяжко, так гірко іноді буває,
Що рад би, здається, померти в
цю мить.
А глянеш у небо високе, безкрає —
І знову захочеться в світі пожить.
І знову ожиє у серці розбитім
Огонь, що, здавалось, давно вже
погас.
Якісь там є тайни у вічній блакиті,
Якісь там є сили, втішаючі нас!
1944, Ближешти
(Румунія)
|
|
|
