В країні скелястій,
країні убогій,
У горах високих,
найближче до Бога,
Де жити не хочуть і сірі тумани,
Де тільки гуляють
вітри та бурани,
Та, гір цих самотніх
самотня цариця,
У небі ясному кружляє орлиця, —
Сьогодні, як видиво
рідних степів,
Тебе я на скелі зустрів.
Косинка біленька,
з пакетами сумка,
Подряпані руки в засохлій крові.
Втомившись, присіла,
сухар собі хрумка,
Як білка горіхи свої лісові.
Дивлюся на тебе, а бачу Украйну,
Сміюся до тебе, а плачу в душі.
Усі мої втрати, і болі, і тайни
Ти в сумці принесла
в ці гори чужі.
1944, Трансільванія
|
