Колись Барбос — ще молодим та сильним —
Був при отарі охоронцем пильним.
Старого вовка, що в кошару ліз,
Він ухопив за горло і загриз.
Барбосу ласка і пошана всюди,
З ним возяться,
З ним панькаються люди.
Він курку з’їв, він розірвав курча —
Його гріхів ніхто не поміча.
Він качку вкрав,
роздер на шмаття гуску
І прихопив голубку на закуску...
Давно б уже за нього узялись,
Так він же вовка задавив колись!
Отак, бува, поводяться й хапуги,
Якщо у них
колись були заслуги.
|
|
|
