У неділю десь у черзі
Біля магазину
Повна Сумка розкричалась
На просту Корзину:
— Обережно! Он дротина
Виткнулась залізна!
Ти чого, неоковирна,
У цю чергу влізла? —
А Корзина їй спокійно:
— Ти ж моя рідненька...
Правду кажеш, я велика,
І ти ж не маленька.
Це з тобою рано-вранці
На базар махають.
А хто ж оте все привозить,
Що у тебе пхають?
Бува: ходить натоптане,
Як базарна сумка,
А де й звідки що береться —
І не блисне думка.
|
|
|
