Хтось недобрий анонімку
Написав на Зайця,
Що він з дикою Свинею
Нібито злигався,
Що дарує їй капусту,
Бурячки і ріпу,
Що не місце в колективі
Отакому типу.
Заєць плаче, Заєць просить:
— Та не вірте ж, братці!
Нічогісінько такого
Я не мав і в гадці,
Бо для цього треба бути
Круглим ідіотом —
В неї ж рило, як барило,
І смердить болотом... —
Тут Кнуряка як підскочить:
— Ти це звідки знаєш?
Значить, ти її цілуєш?
Значить, обнімаєш?
Хто ж повірить, що нічого
Не було між вами?! —
Та Зайчиська хап за вухо
Гострими зубами.
Хитра штука — анонімки!
Їм недовіряють,
А проте бува й за вуха
Через них тягають.
|
|
|
