Ой мала мати сина-мазуна.
Душі не чула в хлопцеві вона.
До десяти із ложки годувала,
До двадцяти у ванні обмивала.
І син сказав: — Я, мамо, не дитя.
Вже можу й сам скупатись до пуття. —
І перший раз без рідної мамані
Закрився він на защіпку у ванній.
Матуся в двері стукає: — Пусти...
Візьми свисток. Купайся і свисти.
— Нащо свистіти? Що я вам — сказився?
— Щоб знала я, що ти не утопився...
|
|
|
