Лікар даму обдивився.
— Сядьте тут, прошу,
Я в історію хвороби
Дещо запишу.
— А мені, — питає дама, —
Можна їсти торт?
А який у нас найкращий
У Криму курорт?
А чи можу я вживати
Свіжий виноград?
А чи можна після м’яса
Пити лимонад?
А чи можна їсти з салом
Молодий часник?
Лікар просить:
— Сядьте ближче.
Покажіть язик. —
Дама висунула з рота
Кінчик язика
І сидить собі, спокійна
Й лагідна така.
Дамі нудно, а не може
Розігнать нудьгу.
Лікар пише, пише, пише.
Дама — ні гугу...
Записав що треба лікар.
— Ну, — говорить, — все...
Дама крутить головою,
Ручками трясе:
— Це уму непостижимо!
Просто жах один!
Ви язик мій розглядали
Двадцять п’ять хвилин.
— Не лічив я, — каже лікар. —
Може, й двадцять п’ять.
Я записувать не можу,
Коли торохтять.
|
|
|
