У саду у шахиншаха
Для закоханих сердець
Дивну пісню про кохання
Уночі читав співець.
Був і недруг там поетів —
Причаївся в темноті.
А слова лились, іскрились,
Наче зорі золоті:
«Я з кохання часто плачу.
В серці ти, одна лиш ти.
Вдалині когось побачу —
Зразу думаю: це ти...»
— А якщо осла побачиш? —
Крикнув недруг з темноти.
— І тоді, — співець промовив, —
Я подумаю: це ти!
|
|
|
