Багацько в нас було працівників пера,
Та щось малі, проте, лишилися здобутки.
Передивись хоча «Покажчик» Комара:
Зібгає вірш чи жарт, — ото всього добра, —
Та й шасть з очей — нема про його й чутки.
Великий сум під час правдиво дотика
За брак загальний свідомості: «Хто ми?» —
Де праця наша стійна та тривка,
Любов до краю щира та палка?
Де мислі слід — художньо-творчі томи?
Тяжкі обставини — то безперечна річ...
Але що ж ми зробили в межах моги?
Як перш, над краєм непрокидна ніч.
Химерний блескіт нам припав до віч,
Без діячів стоять пустими перелоги.
Де ж ви, освічені — сестриченьки, брати?
Чи вже і дальш іти отак повинно?
Чи вже ніхто із вас не здужа помогти
Тій купочці старих борців, що до мети
Помимо перешкід змагається невпинно?
|
|
|
