Скрізь повіяло весною,
Все новим життям цвіте...
Що ж я долею земною
Не вдоволений проте?
Бо вбачаю я докупи
Слід мертвоти навкруги:
Між живучим людом — трупи,
Між друзями — вороги.
Цвіту моренько пахуче
Відусюди обійма;
Але горе невсипуче,
Як і перш, не йде з ума.
|
|
|
