З ваших уст так і приска «лазур»
Та якісь дивовижні «аркади»;
Людський стогін під реготом бур
Затуляють од вас «колонади».
Що ні стих, то зліта «ізумруд»,
Умережана «розами» вірша,
Блиском влитий кривавіший труд,
В перли убрана дійсність найгірша.
Всюди — «гроти», «тераси», «фонтан»;
Здриш раз по раз Венеру, весталку...
Тем цікавих шукать — в Індостан
Спорядили письменницьку валку!
Мішма грому, та слів, та мани...
Тільки змісту правдивого шкода;
Тут усе, що вчувають пани,
Крім єдиної думки народа.
Так покиньте всі ваші громи,
Та нікчемні оті дивовижі;
А світіть нам рятунок зі тьми
Простим словом убогої хижі!
|
|
|
