Угамуйсь, моє серце безщасне!
Не поможуть нам сльози дрібні:
Про минуле тяжке, бідолашне,
Не нагадуй щоденно мені.
Не хлоп’яче життя ми з тобою
Починаєм, — далеко воно...
Побратавшись навіки з журбою,
Я про щастя не дбаю давно.
Кличеш ти до єднання, любові...
Світлосяйні, великі слова...
Тільки мир, що купається в крові,
Нехай трошки на те потрива.
Не з любов’ю підходь ти до всього,
А ненавидь, кляни та карай,
Катом будь панування гидкого,
Люто бийся за рідний свій край!
Не зцілющий «єлей» розливати
Там, де впину не знають мечі,
Де потрібно влучної гармати,
Де люд стогне і вдень і вночі.
Цить же, серце, — тепер не до тебе!
Чи нам горя свого не знести?
Схаменись та поглянь кругом себе
І байок про любов не плети!
|
|
|
