Не дивуйтесь, що співи мої
Безнадійні такі та журливі:
Се — недоля; спитайте її,
Чи я знав хоч хвилини щасливі.
Я веселої часом почну
І незчуюся сам (отакої),
Що потроху звернув на сумну,
Бо віддавна привик до сумної.
Чистих радощів, світлих утіх
Дуже мало я бачив на світі;
Через те в тихих співах моїх
Жаль і сльози так щиро розлиті.
Через те мої думи смутні
І похмурі, як ніч непроглядна,
Бо не я склав сі думи-пісні,
Але доля моя безвідрадна.
|
|
|
