Нічого б часом не жадав —
До тебе б тільки я схилився;
О, як би гірко заридав,
О, як би пильно помолився!
Та не про те, щоб ти зняла
Своєю чистою любов’ю
Всю муку ту, що облила
Моє зболіле серце кров’ю.
О ні... а помолився б я,
Припавши сумно на розстанні,
Щоб ця молитвонька моя
І сльози ці — були останні!
|
|
|
