Чорна ніч темніш стає,
Посвітліли зорі;
Хтось незримо сльози ллє
В божому просторі.
В таємничу даль летять
Мрії, сумом влиті,
Відпочити від проклять,
Все забуть на світі.
За тобою тільки жаль,
Пташко моя мила;
Але серце рветься вдаль,
Бо спинить несила.
Поза межами сими,
В царстві супокою,
Може, стрінемося ми
Вже навік з тобою.
|
|
|
